Срібні дзвіночки розсипались по місту, Заглядаючи в усі кутки, Сидячи на драбинах і закручених сходах. Компанію складають променистим посмішкам. З фотоапаратами шукають туману На Знесінні в задумі стояли,- Ретушуючи опісля сум на осіннім листі. Вкладаючи в повідомлення чуття. Та коли впав сніг – все то було дивно. Сміх розцвітав айстрами, Хризантемами, Білими і червоними... Гублячи пелюстки на замарстинівських шляхах: щоб легше було повертатись. І в це небо летіло листя і надія. Злегка пяна від кави Та солодощів – так народжуються пісні. І летить крізь ніч дзвоників мелодія. Понад катедрою і домініканами, Крізь сірі вулички - На краснолюдів пошуки, В понаддашя – Наздоганяючи, Довгими паузами, Вартими світла ліхтарів. Мандрами крізь брук і розмоклу землю. Вони кружляють над містом, Розсипаючи пера жар-птиці. Падають вниз, навздогін – Лише б дотягнути до весни. І вірити, що посмішки тобі не перестануть мовчки сміятись |